Козаки - феномен української історії
Відродження України вийшло з трьох осередків: душею українського народу було духовенство, тілом — міщани, а щитом —козацтво
Відродження України вийшло з трьох осередків: душею українського народу було духовенство, тілом — міщани, а щитом —козацтво
Духовна культура українського народу досягла високого рівня в період існування козацької держави. Кожен, хто приходив на Січ, вносив у культурне середовище щось своє, певні риси, особливості культури і мистецтва свого народу. Внаслідок переплетіння цих індивідуальних культур сформувалась оригінальна, яскрава, різнобарвна самобутня культура, яка справила величезний вплив на розвиток культури всієї України.
Глибока релігійність, ревний захист православної віри - характерні ознаки духовного життя Запорожжя. Достатньо сказати, що вступ до запорозького товариства починався з питання: «У Бога віруєш?». Значення християнської віри для козаків було дуже важливим адже Бог оберігає незалежну Україну, надає їй духовних сил у боротьбі з ворогами. Запорожці були професійними воїнами й одним із головних завдань вважали оборону церкви та віри. Звідси — засвоєння чернечих звичаїв, традицій. Культ побратимства, товаришування у свідомості козака був нерозривно пов'язаний із християнською ідеєю самопожертви заради ближнього. Козаки за власний кошт утримували лікарні, шпиталі, а також цілі церковні парафії, робили значні матеріальні внески у храми, прихожанами яких себе вважали. Найшановнішими церковними святами були Різдво, Великдень, Покрова.
Саме козаки були авторами і реалізаторами ідеї української держави та її легітимації у міжнародній спільноті як незалежної держави. Наприклад, Переяславська Рада 1654 року не була ані приєднанням, ані возз'єднанням із Росією, це був військовий союз двох держав. Такі союзи у той період і були актами міжнародного визнання. Після цього всі європейські правителі трактували Гетьманщину як легітимну державу, а Богдана Хмельницького – як законного правителя. Козаки – це значно ширше та масштабніше явище, ніж ми звикли думати. Запорозька Січ – лише збірна назва для цілої низки військових і адміністративних центрів українського козацтва, розташованих за порогами Дніпра. Протягом 1550-х – 1770-х років історики послідовно нараховують 7 або 8 Запорозьких Січей: Хортицьку, Томаківську, Базавлуцьку, Микитинську, Чортомлицьку, Кам'янську, Олешківську і Нову.
Турецький літописець Наїма (XVIIст.) писав про запорожців: "Можна впевнено сказати, що неможливо знайти на цілій землі сміливіших людей, які так мало дбали б про своє життя і так мало боялися смерті".
Необхідно добре знати грамоту, основи асторо- номії, медицини. Деякі вив- чали дипломатію та іноземні мови
Мати та батько були “іко- нами” для козаків. Не- повага до батьків була ледве чи не смертним гріхом
По поведінці жінки оціню- вався сам козак. Жінка - майбутнє козацького роду
Одяг - друга шкіра козака. Він носив тільки свій одяг і тримав його в чистоті. Прийти на застілля брудним- ознака неповаги до інших
Як старий жебрак чи стар- ший отаман, повага до прожитого життя залиша- лась одинаково високою
Козаки дуже любили пода- рунки та гостинці. Коли йшли кудись - обов’яз- ково брали з собою щось приємне
Козаки були людьми справи і часто говорили: “Від зайвих слів слабшають руки”
Козацькі забави вигадува- лись задля гарту таких якостей козака, як фізич- на сила, швидкість реак- ції, критичне мислення
“Опір, стійкість та хоробрість наших захисників дають змогу
зберегти наш народ і нашу землю”
Володимир Зеленський
В наших жилах тече козацька кров. Саме тому ми всі об’єднані, відважні, людяні.
Допомагаємо один одному, воюємо кожен на своєму фронті.
Наша воля та сводоба- найбільші наші цінності